Чудеса в Печерском суде или кто погрыз дела?

На днях в редакцию «ОРД» позвонил полковник запаса СБ Украины Валентин Крыжановский и попросил помощи в придании огласке материала, суть которого заключается в некоторых скандальных событиях, касаемых Генеральной прокуратуры Украины и Печерского суда г.Киева.
Осенью 2005 года этот Крыжановский вынужден был заывить на пресс-конференции о коррупции среди некоторых высших чинов СБУ и Генпрокуратуры, о продаже партии гафния и циркония из Украины в Китай. Тогда же он заявил, что отравление диоксином тогдашнего Президента Ющенко является мифом. Что Ющенко отказывался сдавать анализы крови на экспертизу и многое другое. Может это и послужило потом причиной покушения на Крыжановского, и последующими «приключениями» в виде уголовных дел, неоднократного пребывания в СИЗО, розыска через Интерпол, неудачной попытке экстрадиции из Россию в Украину, признание его гражданином России при наличии у него украинского гражданства. В 2009 году он, предупредив Генпрокуратуру о своем желании дать показания по делу, добровольно прибыл в Генпрокуратуру в Киев. Здесь его арестовали и снова отправили в СИЗО. Через месяц, за бесперспективностью получения обвинительного приговора, Генпрокуратура изменила ему меру пресечения и выпустила из СИЗО. Что было потом и почему он сейчас проживает в Москве, а также о состоянии уголовных дел в отношении него – читайте дальше,
ОРД: Сколько всего уголовных дел возбудили в Украине по Вам в Генпрокуратуре?
В.К.: Сначала все это было объединено в одно большое уголовное дело под восемьдесят томов под №49-1536. Мне вменялись совершения преступлений, ответственность за которые предусмотрена статьями Уголовного Кодекса Украины: ч.1 ст.343, ч.1 ст.345, ч.2 ст.383, ч.4 ст.189, ч.3 ст.364, ч.3,5 ст 27, ч.5 ст.191. По трем из этих статей преступления считаются особо тяжкими, ответственность за которые предусмотрена до 12 лет лишения свободы.
ОРД: В каком состоянии находятся сейчас эти дела?
В.К.: Чтобы максимально затруднить мне подготовку своей защиты, следователь Иван Кулинич раздробил это дело на четыре отдельных дела и начал закрывать их каждое отдельно. Но закрывал он их вопреки УПК Украины по ч.2 ст.213, п.2 ст.6 УПК – за недоказанностью.
ОРД: Но ведь п.2 ст.6 УПК Украины – это закрытие уголовного дела за отсутствием преступления в действиях обвиняемого?
В.К.: В том то и дело, что формулировка закрытия дел была безграмотной для такого опытного следователя. Поэтому я обжаловал его постановления. В результате, дело по обвинению меня по ч.2 ст.383 УК Украины было окончательно закрыто по п.2 ст.6 УПК Украины – за отсутствием в моих действиях состава преступления. Дела же по ч.1ст.343 и ч.1 ст.345, а также по ч.4 ст.189 УК Украины он закрыл по ч.2 ст.213 – за недоказанностью. Я вынужден был обжаловать через Суд такие постановления. В результате, в конечном итоге, все постановления следователя Кулинича были отменены. По одному из дел пришлось дойти аж до Высшего Спец Суда Украины. В общей сложности это дело прошло шесть кругов от Печерского районного суда до ВССУ. В мотивировочной части Постановлений Печерского Суда Киева четко указанно, что данные дела могут быть закрыты только согласно п.1 ст.6 УК Украины – за отсутствием события преступления! Они возвращены в Генпрокуратуру обратно итам пылятся без расследования.
ОРД: То есть, Вы хотите сказать, в Украине еще остались судьи, которые не идут на уступки прокуратуре и не поддаются ее давлению?
В.К.: Да! Есть такие, по меньшей мере в моем деле! Я привык называть людей прямо. Хотя, иногда это может им навредить в нашей государственной системе. К более-менее принципиальным судьям отнес бы прежде всего судей Белоцерковца, Смык, Пидпалого, Цокол. Эти судьи опытные и постарше своих коллег. Поэтому, надавить на них прокурорским сложнее. А вот молодые судьи, типа Козлова, они менее устойчивы и склонны занимать ту позицию, которая выгодна Генпрокуратуре. По моему личному мнению, не имеет морального права работать судьей человек моложе 30-ти лет. Он еще не дорос психологически и ментально, чтобы судить других. Но в Украине судьи – это какой то семейный подряд. Был в Печерском суде и судья, который вообще никогда не перечил Генпрокуратуре – это Иван Мосьенз. Сейчас он работает уже в Апелляционном суде Киева. Этот судья проиграл мне два своих постановления. Буду писать на него жалобу в соответствующий подкомитет в Верховную Раду. Так же, никогда не пойдут вопреки желанию Генпрокуратуры судьи Апелляционного суда Глинянный, Полтавцева, Мацелюх, Лукьянец. Незаконные неоднократные ухвалы этих судей тоже были отменены в кассационной инстанции ВССУ.
ОРД: Дела, которые возвращены в Генпрокуратуру для возобновления расследования, каково их состояние?
В.К.: По одному из них истекли все мыслимые сроки давности. Чтобы снять ответственность с себя, Генпрокуратура отправила его в Военную прокуратуру. И это правильно! Наконец-то они созрели и прочитали УПК Украины! Но почему они мне восемь лет в этом отказывали? По другому делу по ст.189, прокурор, который отстаивал в суде позицию Генпрокуратуры, подошел ко мне и сказал, что Ринат Кузьмин сказал, что он любой правдой-неправдой добьется вынесения обвинительного приговора по ней в мой адрес, если я не прекращу обжаловать постановления Генпрокуратуры. Сомневаюсь, что Ринат Кузьмин так уж и заинтересован моей персоной, но и опасаюсь, что это вполне может иметь под собой обоснование.
ОРД: А что по основному делу?
В.К.: Следователь Кулинич, который вел это дело, после передачи его в суд, после нескольких публикаций на данном сайте, был отстранен от расследования дел по мне. Еще бы! Судами отменены ШЕСТЬ постановлений данного следователя. Соответственно, его действия автоматически признанны НЕЗАКОННЫМИ! Но данное дело, несмотря на его полнейшую фальсификацию, было передано в Суд. Однажды оно уже отправлялось судьей Белоцеркивцем на организацию дополнительного расследования. В этот раз, первая же назначенная судья Тарасенко, ознакомившись с делом, заявила самоотвод. Тогда дело передали судье Карабаню. Тот, после предварительного рассмотрения дела, отправил его на организацию дополнительного расследования. Генпрокуратура подала апелляцию и выиграла ее. Дальше дело рассматривалось судьей Майей Гримич совместно с коллегией судей, которые читали порногазетки во время судебных заседаний на виду у подсудимых. Судье Гримич поставили жесткое условие: либо она подписывает обвинительный приговор и уходит на повышение в ВССУ, либо пишет заявление на увольнение. В интересах человека, который мне это сказал, я не буду называть его фамилию. Этот человек-судья и он предупредил меня, чтобы я уехал из Украины, иначе приговор на лет десять уже готов. Поначалу я перепроверил эту информацию через Генпрокуратуру и через СБУ. Все подтвердилось. Я выбрал свой вариант и уехал…на время.
ОРД: Что дальше?
В.К.: Дальше в Печерском суде в этом деле произошли странные вещи. Один из обвиняемых вдруг, на завершающей стадии, на последнем слове взял и заявил, что он полностью признает свою вину. Прокурор попросил тут же Суд дать этому человеку условный срок и отпустить домой за… «подробные показания и помощь следствию»! Суд тут же вынес ему обвинительный приговор с условным сроком. Заявленный Государством иск на сумму более одного миллиона гривень солидарно разделили на всех, кроме меня! То есть, ко мне у суда вопросов не было в нанесении мной ущерба Государству. Иначе бы суд не стал выносить подобный вердикт! Приговор никто долго не получал. Я скачал этот приговор с сайта Единого реестра судебных решений. Но когда прочитал его, то ужаснулся. Неужели судья Гримич (а это очень опытная судья!) могла допустить подобное? Оказывается, могла.
Это дело чем то напоминает дело Вередюка-Александрова, когда Вередюка обвинили в убийстве Алексанрова, А он при воспроизведении событий не смог рассказать и показать где, чем и как он это делал?. Так же и здесь. Подсудимый на последнем слове полностью признает свою вину. Но при этом он не может сказать, где же находится тот самый цирконий, хищение которого ему вменили, кому он его передал, где и куда он девал, якобы переданные ему 130 тысяч долларов, которые до сих пор находятся на счету той самой фирмы, через которую их, якобы обналичили.
А почему? Да потому, что он не совершал этого никогда! И никогда не давал подобных показаний! Ему пригрозили десятью годами тюремного срока, он и признал вину. Но какую, он не знает, потому, что не совершал ничего вменяемого ему!
Когда я позвонил и спросил об этом прокурора А.Жажиева, тот ответил,…ЧТО ОН НЕ ЧИТАЛ ПРИГОВОР! Поэтому и не написал апелляцию. Его все устроило. Еще бы.
Тогда и я и мой адвокат затребовали копию аудиозаписи этого судебного заседания с показаниями данного осужденного, который, якобы, всю вину признал. Нам четыре раза безосновательно, под надуманными предлогами отказывали.
Летом 2011 года я обратился в Генпрокуратуру России с просьбой о передаче данного дела в Россию, согласно ратифицированной Украиной Минской Конвенции от 1993 года о правовой взаимопомощи. То есть, если я виноват, то меня могут по этому обвинению осудить и в России. А тюрьмы здесь похуже украинских. И по идее, Генпрокуратура Украины должна стремиться к этому. А первый Зам Генпрокурора Украины Ринат Кузьмин множество раз заявлял об этом с высоких трибун. Я вообще то, всегда считал Рината Кузьмина хозяином своего слова и человеком Закона!
Мое обращение в Генпрокуратуру России вспугнуло Генпрокуратуру Украины. Она инициировала в Печерском суде рассмотрение данного дела по мне в мое отсутствие, согласно ст.262 УПК Украины. На роль судьи, как принято, выбрали молоденькую девушку, которая пару лет как работает судьей, Оксану Царевич. Но в любом правиле случаются непредвиденные обстоятельства. Даже в таком хаосе! Так случилось и здесь! Судья после предварительного рассмотрения дела неожиданно для всех приняла решение о направлении дела в Генпрокуратуру для организации дополнительного расследования. Но Генпрокуратура обжаловала это постановление в Апелляционом суде Киева. И тогда мне пришло уведомление из Печерского суда о том, что вместе с жалобой прокурора в Апелляционный суд направленно аж 35 томов уголовного дела №49-1536 и перечислила каждый том постранично! Вот тут то я и задумался. Направляли из Генпрокуратуры 42 тома дела, плюс по одному тому обвинительного заключения на каждого обвиняемого. Да еще и судья Гримич наработала томов пять, не меньше! А еще целая связка аудиозаписей судебных заседаний должна быть опечатана в придачу.
Когда ознакамливался с делом в Суде, получил разрешение на фотокопировние. Сравнил и ужаснулся. Впрочем, судите сами!
|
Кількість аркушів на момент передачі справи до Печерського суду на травень 2010 року за підписом Заст Генпрокурора Щоткіна. |
Кількість аркушів на момент передачі справи в Апеляційний суд на 18.01.2012 року за підписом суддів І.Отраш і О.Царевич |
||
|
|
|
|
|
|
№ тома |
Кількість аркушів |
№ тома |
Кількість аркушів |
|
1 |
227 |
1 |
227 |
|
2 |
220 |
2 |
220 |
|
3 |
249 |
3 |
249 |
|
4 |
236(- арк.231) |
4 |
236 (звідки взявся 1 аркуш?) |
|
5 |
249 |
5 |
249 |
|
6 |
252 |
6 |
252 |
|
7 |
225 |
7 |
225 |
|
8 |
220 |
8 |
220 |
|
9 |
242 |
9 |
242 |
|
10 |
231 |
10 |
231 |
|
11 |
203 |
11 |
203 |
|
12 |
233 |
12 |
233 |
|
13 |
204 |
13 |
204 |
|
14 |
300 |
14 |
281! |
|
15 |
238 |
15 |
244 ! |
|
16 |
263 |
16 |
230 ! |
|
17 |
250 |
17 |
215 ! |
|
18 |
396 |
18 |
304 ! |
|
19 |
407 |
19 |
206 ! |
|
20 |
260 |
20 |
174 ! |
|
21 |
174 |
21 |
279 ! |
|
22 |
249 |
22 |
218 ! |
|
23 |
289 |
23 |
290 ! |
|
24 |
293 |
24 |
214 ! |
|
25 |
196 |
25 |
249 ! |
|
26 |
192 |
26 |
289 ! |
|
27 |
236 |
27 |
192 ! |
|
28 |
334 |
28 |
218 ! |
|
29 |
201 |
29 |
215 ! |
|
30 |
287 |
30 |
226 ! |
|
31 |
218 |
31 |
209 ! |
|
32 |
215 |
32 |
240 ! |
|
33 |
226 |
33 |
235 ! |
|
34 |
332 |
34 |
152 ! |
|
35 |
209 |
35 |
202 ! |
|
36 |
235 |
36 |
Зник повністю ! |
|
37 |
214 |
37 |
Зник повністю ! |
|
38 |
214 |
38 |
Зник повністю ! |
|
39 |
240 |
39 |
Зник повністю ! |
|
40 |
250 |
40 |
Зник повністю ! |
|
41 |
250 |
41 |
Зник повністю ! |
|
42 |
322(- арк. 223,224, 234) |
42 |
Зник повністю ! |
Крім того, обвинувальний висновок є тільки частково, повністю відсутні матеріали судового розгляду суддівською колегією під головуванням судді М.Гриміч, та матеріали кримінальної справи у вигляді аудіо записів, які були обов’язковими при розгляді справи у суді! (А це ще біля 3-5 томів справи і велика кількість аудіо записів)!!! Оригінал Постанови про обвинувачення Крижановському пред’явлений у томі 37, який зник!
ОРД: Да, картина удручающая. Вы написали заявление по этому поводу?
В.К.: И не только по этому поводу. Внимательно просматривая фотокопии данного дела, обратил более тщательное внимание на те тома, которые меня абсолютно не касались раньше. И вот, в томе №9 обнаружил десять документов на страницах 110, 114,118,122,126,128,129,130,131,161 с грифом «Секретно». Само уголовное дело открытое. А документы в нем грифованные, секретные. Вчера отправил заявление в СБУ в порядке ст.97 по факту халатности служебно-должностных лиц, которые допустили возможность разглашения ведомостей, которые составляют государственную тайну.
ОРД: А как следователь мог допустить такое?
В.К.: Это и есть результат безответственного отношения следователя к своим обязанностям. Следователь Кулинич сам не имел допуска к секретному делопроизводству даже по форме 02. Складывается впечатление, что в Украине этот вопрос вообще упущен. А ведь на лицо законченный состав преступления, который предусматривается сразу двумя статьями: 422 и 367 УК Украины. Судья тоже не знает этого. Иначе бы дело велось в закрытом режиме. Но незнание законов не освобождает от ответственности. Допуск к данным документам и возможность их копировать получили более двадцати человек, которые не имели на это права. И потом СБУ удивляется, каким же это образом документы с грифом «Секретно» попадают в прессу? В первую очередь, это и есть недоработка СБУ, в задачи которой входит контролировать этот вопрос. За это им Держава и деньги платит!
Я кстати, много раз ходатайствоал передать это дело в военную прокуратуру. Но мне следователь безосновательно отказывал. А ведь там есть некоторые документы еще похлеще, где просто гриф «Секретно» затерт.
ОРД: Кто мог уничтожить материалы уголовного дела в суде?
В.К.: Не удивлюсь, если виновными признают «Барабашек»! Следователь Кулинич основывается же в моем деле на показаниях ясновидящих и гадалок! Так почему бы не приплести сюда еще и «Барабашек»? В показаниях лжесвидетелей Одарченко и Нечипоренко только одни «гадания»: «Я гадаю, я так думаю, я так бачу, на мій погляд»… Генпрокуратура превратилась в заведение, которое обосновывается в своих доказательствах на мнении специалистов нетрадиционной ориентации, утверждающих, что они экстрасенсы от СБУ. Хорошо, что их хоть после из СБУ уволили.
ОРД: Что теперь будет с Вашим делом? Что будете делать Вы?
В.К.: Буду писать. А что еще остается делать? Пусть разбираются, если в Украине еще хоть немного остались Законы. Кто мог это сделать? Думаю, служебная проверка выяснит и виновные понесут наказание.
ОРД: Вы же член Партии регионов? Что ж молчит ваша «родная партия»?
В.К.: Я долго не обращался за помощью в партию. Думал, сам все разрешу. Но когда мне в Генпрокуратуре все же подсказали, от кого данный заказ исходит, то думаю, что сейчас обращусь за помощью в данных событиях и в партию.
ОРД: А от кого происходит данный заказ?
В.К.: Мне подсказали, что заказ подольше не закрывать по мне дела исходит от Игоря Смешко и Николая Обихода.
ОРД: Кроме членства в Партии регионов вы являетесь еще и членом организации «Никто кроме нас»? А ведь она становится политической партией. Такое «многочленство» в Украине, кажется не допускается.
В.К.: Я Член одной партии – Партии Регионов. А в общественных организациях состою многих. Это и «НКН», и «Патриот» и «Объединение «Антикоррупционный совет», и «Объединение ветеранов разведки», одним из учредителей которого я являюсь.
Что касается деятельности в политической плоскости организации «Никто кроме нас», то мне не все нравится в последних событиях данной организации. Там очень много людей, которым придется сделать выбор: в какой партии оставаться? Во-вторых, мне лично не понравились последние события, когда Организация втянулась в политические интриги.
ОРД: А именно?
В.К.: Мне не понравилось, что некоторые люди, которые представлялись членами Организации «НКН» выходили недавно на улицы и рвали флаги УНА-УНСО и УПА! Это не есть хороший сигнал для организации. Это напоминает черносотничество конца 19-го и начала 20-го века. Нельзя осуждать внуков и правнуков тех, кто сражался в той войне на стороне УПА. Они сражались отчаянно и за свою, ведомую им правду. И их внуки будут презираемы, если изменят крови и памяти своих дедов. Надо уважать достойного врага, и лучше плохой мир, чем добрая война. Мои деды сражались не с УПА. Мои деды сражались с фашизмом. И я тоже никогда не предам память о них. И если мы не хотим гражданской войны в Украине, то не стоит уважаемой Организации «НКН» втягиваться в подобные нехорошие ситуации. Чего там этих УНСОвцев, человек по пять-десять вышло с флагами. Они же получили официальное разрешение на эти прохождения. Значит власть разрешает им это и ничего против не имеет в том же Донецке и Одессе! Тогда зачем организация «НКН» опускается до подобного уровня самодеятельности чтобы рвать их флаги, и практически противопоставлять себя и Власти и части народа Украины. Дурной пример заразителен. Не стоит вторить подобному, если «НКН» хочет быть признана и получить поддержку в западных областях Украины! Мне почему то кажется, что там были подставные люди, которые представлялись членами Организации «НКН» с целью подрыва ее авторитета. Организация «НКН» на сегодня является флагманом ветеранского движения в Украине и недоброжелателей у нее будет немало. Это молодая организация, но самая дружная и многочисленная и ей непросто в это тяжелое время. Просто, они немножечко…»на своей волне» думают и действуют и советников там очень много разношерстных, каждый из которых тянет в свою сторону. Думаю, что со временем эта Организация станет настоящим примером для подрастающего поколения наших маленьких украинцев!
ОРД: Вы не боитесь, что Вас исключат за такие слова из данной Оганизации?
В.К.: Нет! Наоборот. Разумная уместная критика многого стоит! А если за такое исключают, то значит нам не по пути.
ОРД: Как думаете, чем все-таки закончатся Ваши уголовные преследования?
В.К.: Ничем! Просто, жаль потерянного времени. Уголовное дело вряд ли будет восстановлено. Практически, дела нет, а мера пресечения «содержание под стражей» не отменена. Но мои адвокаты над этим работают.
ОРД: Вы хотите работать в Украине?
В.К.: Хочу и буду!
«ОРД»
P.S. Чем все-таки закончится служебное расследование по исчезновению такого количества материалов из судебного дела? Понесет ли кто-нибудь заслуженное наказание за содеянное вредительство…или «заметание следов»? Когда закончится эта непонятная почти десятигодичная нервотрепка вокруг Крыжановского? Найдет ли в себе психологические силы Ринат Кузьмин признать, что дело по данному человеку было сфальсифицировано недобросовестными следователями? Останется ли в стороне Партия регионов от участия в судьбе своего представителя?

Комментарии - страница 1
Материал - ”бомба”!
А мені сподобалась позиція цієї людини щодо подій навколо сутичок представників НКН та представників УНА-УНСО, УПА! Побільше б таких тверезо мислящих людей в Україні! Він — наша людина! Я б з таким в розвідку пішов.
Описанное сомнений не вызываетю А толку то? Скорее всего после таких очередных разоблачений, виновников и продвигают по службе. Значит скоро Ренат будет керувать СБУ, а Кулинчик — вновь, как минимум отдела! И это не смешно!!!
Ринат отказался возглавить СБУ! И это стратегически правильно. Председатель СБУ — это ничто по сравнению с Первым заместителем Генпрокурора. На сегодня Генпрокуратура в Украине — основное ОРГАНИЗОВАННОЕ ПРЕСТУПНОЕ СООБЩЕСТВО, которое может, практически, все! В том числе и судей приструнить, если надо.
Ринат на сегодня куратор всего следствия в Генпрокуратуре, считай — самое основное действующее лицо. Выше только Пшонка, но тот со следствием напрямую не общается. Следствию все задачи ставит Ринат. Читал статью Рината, где он лукавит, что не может заставить Виктора Ющенко сдать анализы крови. Ох, как лукавит. Потому, что одно слово Кузьмина и по Ющенко есть все причины и поводы к возбуждению уголовного дела по ч.2 ст.383 УК Украины. И тогда анализ крови у него в СИЗО возьмут. Кто-то возразит, что сроки давности прошли, мол. Это сроки давности прошли для того, чтобы Ющенко осудить по этой статье, а возбудить УД не поздно. Заказ по Крыжановскому произошел не от Рината, а через заместителя Генпрокурора Женю Блажкивского, который выполняет волю Вити Шокина.
Что касается Кулинича? Его лебединая песня уже спета. Пора старикашке на пенсию, внуков забавлять. Следователей Генпрокуратуры, которые проиграли так много дел в своей жизни, на Резницкой, наверное, и не сыщишь.
Опять у тебя крыж галиматья какая-то получается. С годик назад ты бегал по Киеву и всем бубнел,что у тебя кентовские отношения с Кузьминым,а сейчас? Из-за тебя пострадали хорошие невиновные люди,и ты это знаеш.Сиди себе спокойно в Москве.
Не вірю! Ніхто не має права розшивати кримінальні справи, які передані в Суд. Навіть прокурорські після передачі справи до суду, не мають права до вільного доступу до справи, і тим більше, розшивати справу, чи виймати якісь матеріали із неї. Судя, що веде справу, має право лише додавати матеріали та формувати нові тома. Щось тут не те… Хтось копає під Інну Отрош. Хтось бажає зняти її з посади. На моїй памяті це вперше в суді таке тарпляється. Ну…щезали по одній-два документа. А тут, вважай, пів справи щезло. Тут шкідництво на повну катушку. Хтось повинен пострадати за подібне. І не крайня суддя. А Голова Канцелярії і Голова Печерського суду.
It Barabaskis ar aliens.
Автор статьи бывший СБУшный грабитель,в составе преступной группировки бывших следователей. Косите под обиженного, а еще недавно заставляли людей роптать по давлением сбушной машины работая под началом Сацюка. Не думали что Вас прoкляли потерпевшие?
Гладких! Тебе по другому адресу. Да и не называй себя больше женским именем — Правдой. Не к добру это! А ты не думал, что кто-то твои проклятия снял и ты стал от этого юродивым?
Про печерян неплохо написал. Согласен с характеристиками многих судей. Вот только Пидпалий под вопросом. Но сейчас там все поменялось. На печерске лишь одна судья это Отрош. Остальные в се это ее секретари -печатные машинки.
Р.С. Судья апелляции Мацелюх-преступник. Как может работать судья признавший невинного виновным и дав пожизненное. Слава Богу Верховный отменил и оправдал.
Парни, “осведомленный” лишний раз подтвердил, что всем известно о происках обсуждаемых личностей. Дополнить можно еще типа Калифицким, Ночвоглодом, Ленским и т.п., которые также дела шлепали, в судах хамили и на ДС получали. И где они — выросли. И получается, чем больше о них правда уши режет, тем выше взлетают. Раз Ринат не уходит — беда прокуратуре, Пшонке и люду Украины.
“Правда”! Ты его воочию вообще когда-нибудь видел? Или просто, слухов нахватался? Если имеешь конкретные случаи, то дай показания для Генпрокуратуры. Мы очень желаем получить доказательства по нему. А базарных слухов у нас и без тебя хватает. Вон сколько томов базарными слухами наработали! Кулинич, который уже отстранен, даже нагадал, что он является пособником терроризму и представляет угрозу людству. Так и написал в обвинительном заключении.
Судя по выраженю лица и глаз, да и по самой статье, он бодрячок еще тот. А вот ты “Правда”, что то в обиженном тоне пост написал. Шо случилось? Выкладывай! Можно прямо у нас, на Борисоглебской. Примем даже сегодня, в субботний день! Ждем!
А хто взагалі поставив Іннесу ОТраш після того, як вона років 20 пропрацювала адвокатесою і відразу на Голову Печерського районного Суду? За які такі заслуги? Щось цей випадок вийшов із-під контролю журналістів.
Ще раз впевнився, що СБУ — п”ята колона в Україні.
Валентин, правда ОНА одна, а ложь многолика. За меня не переживай, я намолен прадедом священником. Кто у меня украл, или забрал насильно, будет маяться окоянно…Не переживай, я не помешаю твоей концепции.Умилён твоим вступлением в ПР. ПРощай, удачи…
Пенс. скорее, букаФку “С” ты зря в конце дописал. Так чего ты здесь провокативного или компромативного в адрес страны увидел? Лично по мне, так почаще бы по офицерам СБУ и МВД возбуждали такие резонансные дела. Некоторые из них дюже крепко сражаются с прокуратурой и в судах. глядишь, и правоохрЕнительную систему страны нашей будут продвигать и развивать. А то ж прокурорским лохшков легче сажать за граты. А тут нашла коса на камень, не удается так легко скосить человека. И проблемы начинаются, всплывают подводные камни правоохрЕнительной системы страны в целом и в отдельных случаях.
Ох как Гладких вскрыли лихо! Что называется, с первой ноты! А у этих СБУшников иногда с мозгами и мышлением — все в ажуре! Удачи тебе, Гладких! Смотри под ноги повнимательней. И сверху тоже. Вон, сосульки падают, снег башка может попасть, совсэм болно будэт!
Так Гладких, ты его все таки хоть раз в глаза видел, или хоть разговаривал с ним или так себе, бабка на базаре сказала?…. (Совсем забыл — Гладких исчез, как развенчаное привидение).
Крыжановский гражданин России. Поэтому не вижу для него ничего удивительного, что он вступил в Партию Регионов. А что, кто-то считает, что в этой партии все собрались нехорошие люди? Тогда кто-то очень не хочет никакой дружбы с большой частью украинского народа. А эту часть тоже уваажать надо. Ни одна партия пока, по многочисленности и организованности ПР не перешибет. Даже БЮТ по сравнению с ПР — младенец. Так шо Гладких — это Вы зря, батенька. Мнение Крыжановского, что не надо обижать маленьких мне как то больше подходит, чем Ваше.
Управління СБУ в Чернівецькій області – корупційна вертикаль
Не дуже веселим видалось святкування 20-річчя Незалежності України для начальника управління СБУ в Чернівецькій області полковника Гавриша Ярослава Васильовича. Ще напередодні все складалось ніби дуже непогано: підтримкою заручився; гроші кому особисто завіз, кому передав через надійних людей (от лише в їх надійності засумнівався після того, як нічого не вийшло); явних зальотів не було (а приховуваних від керівництва Служби і держави – безліч, як особистих так і підлеглих); із обласною владою жив мирно (до недавнього часу), яка також обіцяла підтримку; із керівниками обласних правоохоронних органів дружив (також до недавнього часу), щоб компру, а її достатньо, не донесли куди треба і не треба, що лиш не робив, а генерала не отримав. А тепер про все по черзі. В хронологічному порядку згадаємо окремі епізоди службової діяльності полковника (без п’яти хвилин генерала) Гавриша Я.В., які дозволять скласти думку керівництву СБУ, області та краянам кому ж служив насправді наш «герой», понад десятиліття (неперевершений рекорд) безперервно обіймаючи найвищі керівні посади в чернівецькому управлінні СБУ (2000-2010 р.р. – заступник начальника Управління, з 2010 року по теперішній час – начальник Управління), – українському народу чи власним корисливим інтересам . Підтримка потрібних людей, а з нею і чималі гроші у полковника Гавриша Я.В. з’явилися коли він змінив Глуговського М.В. на посаді начальника відділу «К» УСБУ в Чернівецькій області.
Знайомства з потрібними людьми, контрабандні гроші, підтримка керівництва Управління далися взнаки. В 2000 році (всього лише через 2 роки побувши начальником спецпідрозділу) Гавриша Я.В. призначають заступником начальника Управління із надзвичайно широкими повноваженнями – куратором відділів КЗЕ і «К». Не будемо переобтяжувати читача надмірною деталізацією контрабандних схем, які вибудовував та впроваджував в життя пан полковник, про це вже писано-переписано (дивіться http://ord-ua.com/2011/08/31/kontraband … i/?lpage=1), а «Славік слушаєт да єст». Гроші полилися рікою, знайомств ще більше. Пан Гавриш Я.В., як справжній ґазда, вже в той час вже задумався (далекоглядний) не лише про те як примножувати капітал (вже на той час він був декількаразовий доларовий мільйонер), але й як вигідно вкл(р)асти гроші та примножити їх. Подружився із Іванком Ринжуком колишнім директором Калинівського ринку (який зараз сидить бідолага в СІЗО на Соборній площі м. Чернівці і друг полковник навіть не навідується), який передав у власність Гавришу Я.В. (на підставних осіб) чимало торгових контейнерів, павільйонів, магазинів та торгових місць. Збудував в с. Касперівці Заліщицького району, неподалік р. Дністер добротну дачу (під яку лише земельна ділянка потягне на чималу суму), користуючись владними повноваженнями «вибив» енну кількість земельних ділянок в придністровській зоні (Заставнівський, Хотинський, Кельменецький та Сокирянський райони Чернівецької області ) та в буковинських Карпатах (Вижницький і Путильський райони), які знову ж таки оформив на підставних осіб. При цьому, не забував контролювати контрабандні схеми через своїх кумів Манютіна Андрія Вікторовича (з червня 2010 року обіймає посаду заступника начальника відділу «К» УСБУ), Павлова Степана Єрміловича (в 2000-х роках довгий час перебував на посадах начальника Вадул-Сіретської та Кельменецької митниць), Нікулеску Миколу (на даний час начальник митного поста Чернівці Чернівецької обласної митниці), а також не стидався своїх зв’язків із доморощеним криміналом. Мова йде про Валерія Чинуша – фактичного власника готелю «Буковина» та ряду комерційних об’єктів в м. Чернівці, який прославився тим, що на початку 90-х був одним із кримінальних авторитетів в Чернівецькій області, а тепер, — відомий бізнесмен. Крім того, за останній рік пан Гавриш Я.В. наклав свою загребущу лапу на лісогосподарську сферу області, — обклав даниною практично кожен держлісгосп області. Офіційне підтвердження цьому – поміняні нові двері на першому, другому і третьому поверхах адмінбудинку управління. Ну скажіть будь-ласка, хто зараз (в не найкращі часи економічного розвитку малого, середнього і великого бізнесу) із керівників держлісгоспів (до речі державних підприємств) добровільно погодиться надати спонсорську (благодійну) допомогу у вигляді десятків кубометрів відбірної деревини? Хай спробують у них попросити директори шкіл, завідуючі дитсадків, інтернатів, лікарень, які потребують поточного і капітального ремонтів.
Думаю, що не допросяться. А полковник Гавриш Я.В. зумів. Ні не подумайте, він не ходив з простягнутою рукою. У нього для цього є вірні пси в особі начальників відділів КЗЕ (контррозвідувального захисту економіки) та БКОЗ (боротьби з корупцією та організованою злочинністю), в народі «К», а саме полковник Рязанов Андрій Володимирович та до недавнього часу полковник Маркевич Володимир Мирославович (зараз начальник відділу «К» УСБУ в Одеській області). Обоє дуже колоритні постаті. Один краще другого. Заслуговують на окрему увагу, ну а якщо зовсім коротко про цих служак, то один – алкоголік, а другий в кримінальному середовищі області має клікуху «Сєдой», який, незважаючи на те, що отримав (реально купив) вчений ступінь кандидата юридичних наук в слові х.й робить не менше, ніж 5 помилок, і без мата говорити не вміє. Вибачте відволікся. Так от, оці полковники віддають наказ своїм підлеглим, а ті шукають у лісі шпигунів і організованих злочинців. І повірте, що знаходять причини (інколи й реальні правопорушення), щоб начальник держлісгоспу чи лісничий (майстер, лісник тощо) йшов і домовлявся. От вам звідки беруться двері, дошки, будиночки «в зруб» та інші дари лісу. Поміняні двері не єдина заслуга полковника Гавриша Я.В. по благоустрою адмінбудинку управління. Чого ще варті вікна за 300 євро одне від фірми «Болена». Ґазда, що й говорити. Лиш це ґаздівство «виходить боком» оперативним працівникам, котрі змушені окрім виконання функціональних обов’язків займатися «вибиванням» спонсорської допомоги. Чого вартий дашок з колонами при вході в управління встановлений незаконно (змайстрований і поставлений без погодження з відповідними структурами), бо будівля віднесена до історичної спадщини міста. Ще багато є надбань. Отримані управлінням квартири від забудовників, які розподілені (незважаючи на прийняття нового антикорупційного законодавства) одноосібним рішенням начальника управління Гавриша Я.В. власному водію та іншим прислужникам без дотримання черговості розподілу, бо бачте, накази (підзаконні нормативні акти) йому це дозволяють, а осіб, які вже на пенсії та в недалекому минулому відмовились (під тиском) від отримання квартири на користь його ще одного поважного кума
– начальника відділу кадрів управління полковника Фесюка Василя Дмитровича, до цих пір годують «завтраками». Можливо, якби про ці та багато інших речей знала Софія Михайлівна Ротару та її сестра Ауріка, губернатор Чернівецької області Папієв Михайло Миколайович, колеги правоохоронці, то не були б в числі тих людей, які сприяли Гавришу Я.В. (кожен у міру своїх можливостей) в просуванні по службовій драбині. А можливо вже дізнались, зрозуміли, але по інерції робили вигляд, що сприяють, лобіюють, штовхають (як виявилось у прірву морального падіння), і тому не вийшло, не спрацювало, як кажуть, не випало стати генералом. А можливо голова СБУ все зважив і дійшов висновку, що ні за яких обставин (хто б не просив) не можна давати подання на присвоєння військового звання генерал-майора полковнику Гавришу Я.В., який не так давно (не пройшло і п’ять років) відправив табельну зброю в конверті фельд’єгерською поштою в центральний апарат СБУ. Як кажуть, це приходить (відправити пістолет в конверті) тільки з досвідом. Шановні керівники СБУ, Адміністрації Президента скажіть будь ласка, як такого керівника можуть сприймати підлеглі, тим більше офіцери? Правильно! Якщо б були офіцери, то не сприймали б. Якщо б Гавриш Я.В. був справжнім офіцером, то зрозумів би, що не має права очолювати управління СБУ в Чернівецькій області, а про генерала годі й мріяти. P.S.Читач спитає: «І де ж тут корупційна вертикаль?» Скептиків, циніків та інших збоченців одразу розчарую, бо люди мислячі у викладених фактах одразу її побачать, а вищеназвані особи її не побачать ні за яких обставин. Але не це становить найбільшу цікавість. А що ж? Найбільша цікавість криється в причинах, які сприяли загниванню «контори» в окремо взятій області. Як відомо, «кадри вирішують все». Значить причина в кадрах? От наступного разу і поговоримо про найдостойніші кадри (їх підбір, призначення, просування по службі тощо) УСБУ в Чернівецькій області.
Контрабанда на Буковині — явище не нове!
Вона була, процвітає і, вірогідно, ще довго буде існувати. Але всьому є межа, тим більше, якщо її організаторами, керівниками та натхненниками є співробітники органів Служби безпеки України працівники знаменитих спецпідрозділів «К». Але почнемо все по порядку. Проводжаючи у 1997 році на підвищення в м.Київ свого шефа Є.Скулиша (ставленика і любимця першого українського генерала Буковини Миколи Кушніра, якому постійно передавав контрабандні гроші, та нелюбимця новопризначеного в 1995 році на цю посаду Василя Вакарюка, що на декілька порядків жив бідніше за керівника «К» і справедливо бачив, що Є.Скулиш нагло присвоює більшу частину брудних грошей, на котрі за посадою має право він), в той час начальника відділу «К» Управління СБ України в Чернівецькій області, який вже добре знав толк в контрабанді, зокрема, за контрабандні гроші не лише придбав шестикімнатну квартиру на центральній площі Чернівців, престижну на той час іномарку, але й зумів купити підвищення , яке давало прямий вихід на генеральську посаду,
тоді молодий заступник Михайло Глуговський, з теперішній заматерілий начальник 2 управління Головного управління «К» Служби безпеки України, котрий часто мелькає на екранах телевізорів як основний борець з контрабандою наркотиків в Україні, ще не знав яке щастя звалилося на нього Отримавши на зв’язок контрабандиста № 1 області Юрія Радуловича Кушніра, крім оперативних, Михайло Васильович Глуговський швидко зумів налагодити з ним «ділові» стосунки. Грошей від контрабанди вистарчало щоб «чесно» розділити в ОДА, прокуратуру, СБУ, міліцію, податкову,митникам, але й левова частина залишалася собі. Прибуток 50% на 50%, була угода з «кадебістом», як розповідає, коли напивається, Юрій Кушнір. За свої послуги, бо став передавати більше контрабандних грошей, від начальника Управління СБУ В.Вакарюка , начебто як багатодітний батько (троє дівчат), М.Глуговський отримав в один день дві трьохкімнатні квартири, які сьогодні оцінюються по 120 тисяч доларів США кожна. Відбирати інформацію на Ю.Кушніра з цього часу в УСБУ в Чернівецькій області стало « правилом поганого тону». Оперу, який її отримував, рекомендувалося не оформляти матеріали документально. Навіть написаною і офіційно зареєстрованою письмово, вона не бралася на облік, а недоумкуватих чи непокірних швидко «ставили на місце» , знімаючи премію або переводячи на ділянки, не пов’язані з боротьбою з контрабандою. Але, поступово, влаштовувати зовні тихого, спокійного, улесливого амбітного молодого влаштовувала і посада, тому в слід за «шефом» за контрабандні гроші, він подався на підвищеня в Київ. Поталанило й тут. Очоливши центральний підрозділ по 6оротьбі з контрабандою наркотиків,
який до цього вважався неприбутковим, та розібравшись що до чого, М.Глуговський розпочав з Ю.Кушніром новий бізнес — контрабанду «важких» наркотиків через Буковину, де ними все «схоплено». Але сталася невдача, яка на довгий час відбила у неоукрнаркобаронів охоту до цієї справи. В кінці 1999 року вантажний автомобіль, що належав Кушніру, який перевозив 40 кг героїну, затримали румунські правоохоронці. Суд тривав майже три роки. Врешті Кушніру за хабарі з «общака» вдалося відкупитися. Суд визнав, що водії неначе не знали, яке зілля було завантажене в їхній автомобіль. Далі сталося ще гірше: пійманого з контрабандою в особливо великих розмірах Ю.Кушніра заарештував порядна та чесна людина (яких, до речі, більшість в органах СБ України, це виродки глуговські є виключенням) начальник напрямку по боротьбі з контрабандою відділу «К» УСБУ в Чернівецькій області підполковник Копєйкін. В цій ситуації вийти «сухим з води» Кушніру, на прохання Глуговського, допоміг тодішній начальник відділу «К»>, а теперішній заступник начальника УСБУ в Чернівецькій області, Ярослав Гавриш. Копєйкіна було визнано «при*» , «алкоголіком» та невдовзі звільнено, ідо ще раз послужило уроком для тих, хто смів зачепити Ю.Кушніра. Його контрабандна діяльність, до кришування якої і розподілу грошей долучився Гавриш, стала зростати у геометричній прогресії, а статки Гавриша, який сьогодні вже декількаразовий доларовий мільйонер, — у арифметичній, тим більше, що ніхто не заваджав: Вакарюка перевели в Київ, а нового начальника управління у курс контрабандних справ не ввели.
Все йшло добре доки в область у 2003 році не було призначено начальником УСБУ вірного сина СДПУ(о) Юрія Кіцула. Вихідець з напівжидівської сім’ї з м.Снятина, що на Івано-Франківщині, ще у перші роки української влади зарекомендував себе з позитивного боку. Виїхавши у Німеччину під установочними даними вбитого кримінального авторитета, він повернув в Україну 4 млн доларів США, які той тримав в іноземному банку. Гроші поділили чесно: 2 млн дружині покійного, що погодилась на оборудку, та по «штуці» Кіцулу і Вакарюку. Перебравшись за хабарі на кримінальні гроші в Київ у Департамент контрозвідувального захисту економіки, Ю.КІцул знову розпочав бурхливу діяльність по поверненню в Україну коштів, які незаконно знаходяться за її межами. Але, при цьому, через підлеглих перевів 2 млн грн не на рахунки держави, а на спец рахунки, спеціальновідкриті для крадіжки. Не повезло! Спіймали за руку. Від арешту спасли однопартійці, а згодом банкір СДПУ(о) Плужніков , собутильник та одногрупник героя, через Медведчука домігся щоб злодюжку призначили начальником Чернівецького УСБУ. Зголоднілий за «зеленими», які виклав за посаду однопартійцям, Ю.КІцул, який, правду сказати, добре володів оперативною обстановкою в області, знав що таке контрабанда і завжди люто заздрив Скулишу, котрий користав з неї, увірвавшись на Буковину та став засосувати гроші як торнадо. Негайно відсторонив від кураторства відділом «К» ожирілого від американських доларів Гавриша та зняв з посади начальника напрямку по боротьбі з контрабандою Баранецького, племінника Є.Скулиша.
Призначив новим своїм заступником і куратором лінії «К» колишнього відданого підлеглого Андрія Тарновецького, якого його великий друг і колега, керівник обласног о осередку СДПУ(о) Михайло’Папієв прийняв у керівну та направляючу партію краю, видавши при цьому партійний квиток за № 3, чим не міг нахизуватись недолугий Андрій Володимирович, котрий вважав, що есдеки взяли владу в області і державі навічно. За лічені місяці Ю.КІцул поставив «на коліна» всіх, без вийнятку, контрабандистів області. Кожного заставив заплатити «за знайомство» та встановив важку непомірну помісячну ренту, через це багато хто з них навіть був змушений змінити бізнес. Такого гніту Буковина не пам’ятала з часів хана Батия. Присвоїв конфіскований «Мерседес-600», внаслідок шахер-махерів з бюджетними грошима у власності Кіцула появилася величезна квартира вартістю 450 тис доларів біля самого Чернівецькоо університету. Квартиру, знову ж таки, відремонтували за рахунок коштів, списаних на ремонт Управління. Особливо старався начфін Куценко. Крадіжки державних коштів та побори з підприємців були на стільки масштабними, що лише на крихти від них Куценко, до рук якого всі предмети , особливо гроші, що не так лежать, мають властивість прилипати, теж купив собі «Мерседеса», а синові — студенту «Фольксваген». За великі заслуги на ниві здобування коштів для Кіцула Куценко був призначений начальником господарського відділу, достроково отримав звання полковник,(доньці -прапорщику терміново введено офіцерську посаду та присвоїне офіцерське звання ), навіть послали подання на заступника начальника УСБУ, чим добре насмішили не лише курей, а й столичних кадровиків. Не губив часу й Тарновецький. «Я син генерала і теж маю бути генералом», часто любить повторювати він.
Андрій Тарновецький, як і його брат — колишній співробітник УСБУ у Львівській області, який приймав участь у змові по підготовці теракту проти заступника голови СБУ Василя Горбатюка, став достойним сином свого батька — генерала, що в радянські часи непогано «піднявся», отримавши генеральські квартири в м.м.Чернівцях, Сімферополі, Ялті, Ужгороді, Львові, паралельно побудувавши за чужий рахунок генеральські хатинки в цих містах. На грошенята від їх продажі невдаха — терорист організував непоганий бізнес у Львові, дивіденди від якого одержує і молодший брат. Дійсно А.Тарновецький став якщо не генералом, то справжнім полковником від злодійства. Зокрема, перебуваючи на посаді начальника відділу захисту економіки держави, він сприяв голові правління Сідляру в незаконній приватизації Чернівецького машинобудівного заводу і створенні ТОВ «Машзавод», яке заволоділо багатомільйонним державним майном заводу. Доля А.Тарновецького склала аж 15%, замість традиційних для «відкату» 10%. На початку кожного місяця в кабінеті Сідляра А.Тарновецький отримує 10 тисяч доларів — свою долю від дивідендів. Далі їде в банк, кожен раз в інший. Обережний! У взаємодії з начальником обласної податкової міліції Боднарем Тарновецький кришує все незаконне виробництво і збут в області фальсифікованих лікеро — горілчаних напоїв на спиртах Карабчівського, Лужанського та Вашківського спиртзаводів. Шантажуючи за численні зловживання і системне розкрадання бюджетних коштів керівництво ВАТ «Дністрогідроенерго», про які йому стало відомо від заступника начальника
відділу «К» УСБУ Рєзанова, Тарновецький взяв в особисте користування під виглядом оренди за 1 грн в місяць автомобіль «Опель «Омега», налагодив отримання постійної матеріальної допомоги нз свою користь. З перемогою «помаранчевої» революції Тарновецький заховав партійний квиток № 3 СДПУ(о) та при допомозі татусевих зв’язків, які видавали його новій владі як організатора руху спротиву на Буковині,ринув на співбесіди в Київ. І без диктанту, який А.Тарновецький не здатен написати і на «двійку», досвідчений котррозвідник В. Скибінецький г’обзчк.в, ще перед ним сидить надто дебілкувата, тупа, неотесана,невихована людина, навіть як на генеральського синка. Як осла його перетягували з класу в клас в школі, те саме — в інституті, таке ж — і на оперативній ниві. Це, про себе, відмітив і А.Кожем’якін, хоча знав, що всім своїм успіхам теж завдячує лише генеральському корінню. Здавалося, що плани Тарновецького і Гавриша порушить прихід у 2005 році на посаду начальника Чернівецького УСБУ принципового Степана Качура, що заради результату порушив кримінальну справу на рідного брата, кажуть, що посадив би й маму. Але « талановиті» зами, рівно ж як і злодій у погонах Куценко, швидко помітили слабинку шефа — пляшка Закарпатського коньяку зранку, шоколадка і пляшка у вечорі та принциповості Степана Ілліча як не бувало, роби що хочеш. Тарновецький і Гавриш розпочали «деребан» 4 гектарів військового містечка, розташованого між вулицями Кутузова, Фрунзе і Червоноармійською. Добра частина землі за безцінь перейшла у власність кума Тарновецького Блащука, власника автосалону «Автоплаза», за що зами отримали від нього новенькі легковики «Субару «Імпреза» та «Субару «Форестер».
Кредит оплачує з власної кишені Блащук, а юродиві зами засвідчують такими придбаннями свою бідність. У багатоквартирному будинку, збудованому на цій території, А.Тарновецький отримав квартиру розміром в… цілий під’їзд, замість 10 сімей молодих оперативників, які платять по 100 -150 доларів за проживання в «куті». Синуля в один момент «переплюнув» татуся — генерала, який «щипав» нерухомість від держави все своє свідоме життя. Чадолюбиві Тарновецький, Гавриш і Куценко також вже зробили ремонти за державний кошт і зарезервували квартири для своїх синів, яких почали оформляти в СБУ для продовження злодійських династій. Не губив даремно часу і відсунутий Кіцулом від контрабандного корита Гавриш. У спілці з Тарновецьким, при допомозі співробітників Шарагова і Рєзанова,за спиною у Степана Ілліча, він взяв під кришу контрабандиста Лучика, відомого всій державі як людина, що контрабандою ввозить найдорожчі автомобілі для найбагатших людей. В якості подарунка Гавриш отримав від нього більярдні ,бари, будинки розпусти.
У зв’язку з входженням України в євроінтеграційні процеси Кушнір та Глуговський викупили декілька гектарів землі в районі КПП «Порубне», де намагаються розпочати будівництво ліцензійних складів та митного терміналу тощо. Зробити це було неважко, адже голова Глибоцької РДА ,на території району якої знаходиться КПП «Порубне», як і начальник Глибоцького РВ УМВС, є шваграми Кушніра.
Всі святкові столи, святкові прийоми теперішнього губернатора Буковини проходять лише в Глибоці і лише в Кушніра. Постійними гостями саун з повіями Кушніра були й начальники УСБУ Кіцул та Качур. Завсігдатаями там також є співробітники підрозділів по боротьбі з контрабандою як Вадул — Сиретської митниці, так і УСБУ в Чернівецькій області.
В кінці лютого поточного року правоохоронні органи Румунії затримали автомобіль з контрабандними цигарками на суму 900 тис доларів США, який прослідував з Чернівецької області в Румунію через КПП «Порубне». По даному факту за інформацією румунської сторони прокуратурою Чернівецької області порушено кримінальну справу за фактом контрабанди та скоєння посадових злочинів . Вказаний канал організував відомий на Буковині контрабандист Герман, роботу якого прикривали співробітники УСБУ Шарагов, Резанов, Гавриш, перший заступник начальника УМВС області Балацький та його друг і одногрупник начальник УМВСУ в Чернівецькій області Васілов, котрого, до речі, його корумповані зв’язки в Києві успішно проштовхують на посаду Першого заступника начальника УСБУ в Чернівецькій області на підмогу Гавришу і Тарновецькому, а також заст. начальника Вадул — Сиретської митниці Добровольський і 1-й зам нач управління податкової міліції, а заодно кум Германа, Паланійчук. Вказаний канал діяв на Буковині 2 роки поспіль. За цей час кордон перетнули понад 100 атомашин Германа, завантажених цигарками.
Розмір перевезеного вантажу сягає 90 млн доларів США, заробіток контозбанлистів близько 20 млн доларів. Дану інформацію неодноразово висвітлювали перед керівництвом держави, але на жаль з невідомих причн не бралося до уваги. Чому злодії у погонах досі продовжують бізнесувати в СБУ на кервіних посадах? Кому це вигідно? Ганьба!
З прибуттям генерал-майора Мельниковича В.А. контробандні та корупційні схеми в Чернівецькій області отримали нове життя і перенаправилися в правильне русло, а саме на збагачення нового керівника сбу в Чернівецькій області та двох його замів Гавриша Я.В. та Тарновецького A.B., які давно ними керують та і не дуже це конспірують. Інакше як пояснити багаторічну дружбу Гавриша Я.В. з відомим чернівецьким контробандистом, бувшим співробитником чернівецького Сбу, Крикуном В., який при допомозі покровителя-партнера, протягом останіх десяти років налагодив регулярний міліонний контробандний канал попадання китайського товару та турецьких коврових виробів через украінсько-румунський та украінсько-молдовський кордон в Україну. З прибуттям в Чернівці Мельниковича значна частина доходів від контробандної діяльності Крикуна почала осідати в його карманах. Для простого знайомства Крикуна з Мельковичем, через Гавриша, на дні народження генерала ним було подаровано новий мерседес та запевнено в вірності та правильності валютних відчислень. Отримавши індульгенцію на контробандну діяльність Крикун зібрав всіх відомих контробандистів області та розповів,
що він назначений керувати цим бізнесом в регіоні та з кожним окремо оговорить такси за високе «покровительство» з боку чернівецької єпархії СБУ. Не з одним Крикуном генерал налагодив співпрацю, ще один відомий чернівецький контробандист та близький друг Гавриша — Герман Коля по прізвиську «Тракторист» протоптав до нього валютну стежку.
Герман славився всі часи контробандною переправкою цигарок в Румунію, доходи від якої можна порівняти тільки з наркоторгівлею та проституцією, чим також полюбляє заробляти бізнесмен. Звязавши через Гавриша в єдине ціле Мельниковича, начальника Чернівецького прикордонного загону Мацишина М. та колегу по партіі БЮТ начальника Чернівецької митниці Иванова М. він відновив перекидку цигарок тепер уже в Євросоюз. Щоденні партії приносять баснословні доходи всім компаньонам. Ще одного товариша-контробандиста Жаровського В. Гавриш підвів в обійми до генерала, він також хоче продовжувати працювати на протореній ниві контробанди турецьких кондитерських та золотих ювелірних виробів. Маючи значні напрацювання у цій сфері та турецьких колег міліонерів бізнесмен завірив у значних надходженнях в генеральський карман та підкріпив свої слова значним валютним дарунком. Не дрімає та старається доказати свою відданість новому керівникові і другий зам Тарновецький, який давно зрозумів дохідність від дружби з керівником TOB «Машзавод» Сідляром В.
Будучи начальником економічного підрозділу він отримав значну долю від прибутків підприємства. Тепер керівник заводу допомагає і Мельниковичу, як і керівництво ВАТ «Дністрогідроенерго», яке дуже полюбляє витрачати бюджетні кошти на власні потреби та потреби Тарновецького. Не тільки старими схемами задовільняється генерал, для запуску нових він призначив на посаду заступника спецпідрозділу «К» чернівецького управління свого родича з Рівного — Цюцюру, друга чи третя дружина якого володіє сіткою ювелірних магазинів в обласному центрі і під керуванням чоловіка потекла річечка золотих виробів в Украіну,
не забуваючи при цьому про патрона. Дружина Цюцюри уже приймає замовлення з усієї України на доставку з Туреччини золотих виробів. Не забарився і з візитом та бізнеспропозиціями на Буковину старий друг Мельниковича по СБУ — Юра Артюхов (Мерседес) і знову запрацював канал доставки контробандних автомобілів, яким так славиться цей професіонал в погонах служби. Правда приходиться ділитися з Володею за кришу, але є з чого, дуже дохідний українсько-румунський кордон, та і машини не з дешевих, про такі в Чернівцях раніше і не чули. Про моральну сторону «буковинського» генерала також не раз перешіптувалися співробітники, коли замісь дружини на офіційних святах він представляє бізнесменшу, яка вихваляється що це вона проплатила йому посаду началька чернівецького сбу. А як при цьому він любить говорити про моральність….Завжди треба починати з себе!!!!!!!
Як і незабувати про ту кількість квартир, яку прихватизував генерал перебуваючи на посадах в різних регіонах неньки України. Чернівці не виняток Гавриш і Тарновецький організували черговий подарунок начальнику у вигляді престижного житла, яке не світить отримати молодим працівникам, на плечах яких подібні керівники їдуть в рай.