Велике українське цабе
Варто в будь-якому українському середовищі затіяти розмову про необхідність перемін, а точніше нагальних системних суспільно-політичних і економічних революційних перетворень рано чи пізно мова обов’язково торкнеться проблеми спроможності вітчизняної політеліти та наявності/відсутності гідного лідера.
Але, якщо панівну, глибоко совкову по своїй суті, українську політверству 70-80% нашого народонаселення діагностує не інакше, як занедбаний геморой, лікування котрого терапевтичними методами вже неможливе, то от із лідерами справа складніша.
Задамося питанням: якого лідера ми хочемо?
Їй-богу, смішне питання. Бо, якщо звернутися з ним до пересічного люду, то концентровану народну відповідь ми отримаємо приблизно наступну:
„Звичайно, він мусить бути великий і могутній, щоби коли йшов, то здригалася земля та спрацьовувала автомобільна сигналізація. Ну, майже як Янукович – тільки без сонму охорони.
Він мусить бути привабливим, щоби від нього не можна було відвести очей. І аби виникало бажання вішати його портрети геть в усіх помешканнях, навіть у туалетах. Ну такий, наприклад, як Ющенко.
Він має бути суворим, бо треба ж, щоби у світі побоювалися хоча б когось із українців. Навіть багаторазові чемпіони у боксі брати Клички виглядають аж надто мирно.
Доходить до смішного. Якось Віталій не зміг нажахати якогось шмендрика, що працював на побігеньках у київського космічного мера. Цей комікс крутили по телебаченню, і уся Вкраїна заходилася від гомеричного сміху.
Що тоді казати про лютих ворогів , які зазіхають на нашу лагідну державу? Хто захищатиме наші чорноземи, газову трубу і вигідне географічне розташування? Хто буде лякати супостатів?
Лідер нації має бути розумний. Але не обов’язково генієм. Йому ж не доведеться “в чєрєпє сотнєй губєрній ворочать”, бо в нас, власне, стільки губерній немає.
З іншого боку, він не має бути дебільною горою м’язів, бо “сон розуму народжує страхіть”.
Нехай буде або простий академік, щонайбільше — декількох академій наук, або молодий, освічений, розумний і совком не пришиблений. (В цьому питанні концентрована народна думка розділилась рівно навпіл – В.С.). Тоді лідерові до снаги розібратися зі складними державними проблемами, які не вирішуються 20 років поспіль.
Немає такої галузі у промисловості чи у сільському господарстві, яка не потребувала би кардинальних швидких перетворень.
Немає такої сфери у державному управлінні, бізнесі чи економіці, бухгалтерському, податковому, статистичному обліку, медицині, освіті і т.д., і т.п., яка б не волала про негайні радикальні зміни.
Поспитайте у перехожих – хто повинен усім цим займатися? І почуєте очікувану відповідь – лідер нації.
А якщо лідер не може впоратися з проблемами власноручно, то хай призначає відповідальних осіб, і через короткий термін питає в них – чи вдалося їм виконати його мудрі настанови.
За невиконання – негайна кара, що супроводжується безперервним пошуком нових кадрів, здатних не лише чуйно ставиться до власної кишені, але й робити державні справи. Причому, робити якісно.
Лідер мусить увесь час міняти помічників, проводити ротації. Не давати їм засиджуватися та жиріти. Хай постійно руйнує канали їхнього особистого збагачення. Хай саджає найбільш злодійкуватих …
А ще лідер нації мусить бути гіпнотизером. Та й взагалі він має володіти силою-силенною чеснот. Навіть його вади повинні грати на руку йому, а, відповідно, й усім нам.”
Відразу ж хочу дати відповідь критикам, котрі прочитавши вищевикладений залапкований курсив тут таки уп’ються в автора із приблизно такими саркастичними закидами: і ти з отаким народом, що прагне бачити в очільникам нації чи то — освіченого гетьмана-батька, чи то мудрого генсека або ж жорсткого, але справедливого диктатора хочеш розпочинати радикальні революційні системні зміни та вести його до громадянського суспільства?
Відповідаю.
По-перше, це лише недиференційована за соціальними прошарками нашого суспільства компіляція низки соціологічних досліджень бачення лідера нації всім українським загалом – від домогосподарок і слюсарів-водопровідників і до офісних менеджерів чи підприємців.
По-друге, від лідера не слід вимагати бути гідним свого народу. Бо наш народ, якщо його брати в цілому, зараз гідний такого лідера, котрого він має. І якого краще не показувати стороннім, аби зайвий раз не соромитися.
Нація-лялечка ще тільки намагається перетворитися на метелика.
Тому в даний момент вона має непрезентабельний вигляд, і потребує лідера, який на три голови вищий за неї та перебуває на тисячу кроків попереду. Тоді в нас усіх, разом узятих, з’являться деякі шанси.
Якщо хтось запідозрить автора, що останній абзац автором писаний співвідносно до когось із лідєрів із числа нинішньої панівної верстви, то він глибоко помиляється. Бо як я вже казав тутечки:
«Ми, люди, можемо втрапити у халепу. Нам важко на когось покластися в такому випадку. Не маємо надії на суди, важко сподіватись на гілки влади, дружбу за гроші запропонують медики та освітяни. Але неможливо уявити собі ситуацію, де нам допоможе наша панівна верства. У той же час можна привести безліч прикладів, коли наша так звана політеліта являє собою найбільше у країні г…»
Тільки минулого разу під г… малось на увазі гальмо, а сьогодні саме те, що ви і подумали.
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка, Товариство «Малого Кола»
Комментарии - страница 1
за яку політеліту можна вести мову. ту яка вийшла з рядів партійноі та комсомольськоі номенклатури? так це пристосуванці і злодіі яким всеодно при кому задовольняти своі потреби,а тут така свобода гасел про світле майбутнє.з числа завмагів,завскладів та інших зав,гав,гав,гав. ви про лідера?пахана?гетьмана? так серед них всі лідери або вожаки, але не за бувайте що вожак буває лише у вовчій зграі. нам потрібна віддана ідеалам націі людина.беріть приклад чехіі ,польщі…а ми все шукаєм вундеркінда який за нас буде все робити,а ми почивати. покажіть укр інтелегенцію. хто не встиг емігрувати вбитий пращурами нинішньоі еліти на соловках та інших гулагах. депутати? збираються ,в залежності від рівня від 15 до 400 чоловік і піаряться один перед другим не знаючи як живе виборець ,а ми цього і не вимагаєм,проголосуєм аба не заважав.а його несе,а ми і далі мовчимо чекаючи мессію забувши що голос народу то голос божий
… поспитайте, …залапковані, … тутечки… ))) Кугутня сільська затрапезна, навіть і коло коло у нього — якесь мале. Якою ж пліснявою віє від цього журналістського козла! Фу!
Маленький Мук: ти скорiше Маленький Мудак. Хороша стаття.
Політеліта?!Янек,Чечетов,Богословская,Олейник,Лук’ян,Бродский….продолжать??!!В и на їх харі подивіться!В них у 80% діпломи у метро куплені й наукові звання чужими мізками зароблені!Ви спитайте у Янека яка тема дисертації в нього була коли він “захищався” -не скаже,не пригадає!!Прохвесор…..Жлоби та вискочки “напополам” із простітутками!Оце вам “еліта” націі!!!А за нас із вами -згоден: як би там не було, нехай Янек приписав відсотків 10-15(більше навряд ),але ж 40 відсотків за нього таки проголосувало!!!От і маємо собі керовця із такою ж ”камарільєю”!
Дійсно, загально визнаного лідера в Україні — нема і не скоробуде, якщо зарубіж не допоможе! Домінує капітал-криміналітет. Вище викладене нічого нового не висвітлює, а тим більш — не пропонує. Повний суспільно-політичний застій знедолених!!!
Я не знаю, що Маленькому Муку не сподобалось у змісты статті, скоріше за все — йог рпидирки до форми викладення — звичайнісінькі прояви шовінізму. Проте автор підняв акутальну на сьогодні проблему — чинна влада не може претендувати на роль еліти, оскільки вона — злодюги, жлоби, для яких верхня межа “крутості” — справляти природні потреби в золотий унітаз. “Стара” опозиція — це такі ж кон”юктурники, яких відтерли трохи від корита, тому вони своєю ціллю бачать — посунути інших, щоб часкати. В суспільстві криза як влади, так і опозиціїї — і та й та — слабкі, бездумні і жадібні. Може цю картинку трохи поміняють вибори по мажоритарці, але надії не великі — виборці цінують не пасіонарність, а вміння “рішать вопроси”. А з жлобством і бикуватістю народу ніхто не бореться — ЗМІ їх прпагують. Промоушен жлобства — різні шоу, реклама пива і футболу (разом!?), світські репортажі, гламур і танці.
Действительно, лидера нет и пока еще долго не будет. Проблема, действительно в нас самих сидящих дома, когда по всем каналам и сми пишут и сообщают о беспределе творящимся руками “элиты”, не способных напрячься, и сделать над собой усилие, чтобы выйти и сказать ПОШЛИ ВОН так называемая элита. Начальный, зверский капитализм разорвал все не прочные нити нашей солидарности, и способности объединится ради нас самих же. Жалко смотреть на себя и остальных со стороны!
Да-а.. Помните как при СССР собирались? На 1-е Мая, например, с шариками и с винегретом, отстаивали свои права рабочих и крестьян.. Потому что у нас было социалистическое интернациональное государство на 1/6 части Земли. Но капиталисты разделили наше единство и завоевали нас. Мы должны объединиться и свергнуть ненавистный олигархический режим и восстановить государство рабочих и крестьян в пределах СССР.
Малыш — ” Начальный, зверский капитализм разорвал все не прочные нити нашей солидарности, и способности объединится ради нас самих же”.
Вот, наконец-то разумная посылка. А то все — совок,совок,совковый… Алло !!! - “совка” уже больше 20-ти лет как нет, сюрприз, сюрприз… И через 100 лет “совок” будет во всех грехах обвиняться ? Батыя еще вспомните…
ммм давно вже не бачив суперечок відносно політичного лідерства, складається враження, що в Україні голосують через відсутність альтернативи, та і взагалі важко зрозуміти на основі чого громадяни ідуть на вибори, 95% громадян віддають свої голоси не партіям, не їх програмам розвитку, а лідерам цих партій… Яценюк, Янукович, Тимошенко… завдяки конкретним особам відбувається збір голосів, а відносно лідера нації..ним не народжуються, ним стають хоча не факт що в Україні такого потенційного лідера задушать ще на ранніх стадіях його становлення.
Зачем мы ходим на выборы? Говорят, что это единственная возможность хоть как-то изменить нашу жизнь. В какую сторону? Этого никто не знает. Вот я лично, при Ющенко, думал хуже президента придумать нельзя, а оказалось… Честно говорю, голосовал ЗА Януковича, скорее, против Ющенко. И таких , наверняка, много. Но то, что мне казалось тогда очень важным — дружба с Россией, русский язык, насаждение украинской мовы, оказалось таким пустяком, по сравнению с тем, что творит нынешняя т.н. элита. Сейчас готов говорить на украинской мове, бежать в Европу, в НАТО, лишь бы не видеть того, что с нами исполняет нынешняя власть. Оказывается, мы многое потеряли. И свободные, не фальцифицируемые выборы это не такое уж и не важное дело в нашей жизни!
все познается в сравнении…При Юще хотя бы зажравшихся снимали с работы..сейчас о корупции пишут на самый верх….сверху спускают все тем на кого жалуются в области….Просто кошмар…Они банда и даже не скрывают этого…Все судьи менты прокуроры бушники повязаны пуповиной и преследуют одну только цель –-воровать и бороться с народом….
Игра в одни ворота
[info]kurt_eisemann 18 ноября, 2010
Представьте себе футбольный матч, в котором одна команда играет по правилам, а другая нет. Футболисты первой изо всех сил носятся по полю, пытаясь отнять мяч у противника. Когда у них это получается – они радуются необыкновенной удаче. А если удается закатить его в противоположные ворота – это фантастическое везение. Игроки же второй даже и не думают катать мяч, как надо. Они ходят с ним в руках, просто-напросто занося в ворота, выдирают его из-под ног первых, вбрасывают в игру другие мячи, кривляются и ломают комедию на тему «все ж по-честному».
Что же судьи? Судьи как простые игроки бегают по полю на стороне второй команды, забивая мячи в ворота первых, и не засчитывают голы в ворота «своих». При этом, как судьи, они требуют от первой команды неукоснительного соблюдения правил и штрафуют ее игроков за любые нарушения.
И, что самое главное, прекратить игру нельзя. Выйти практически невозможно – игроки участвуют в ней принудительно. А играть необходимо, так как забивание голов – единственный смысл игры.
Какими бы профессионалами или даже гениями футбола не были бы игроки первой команды, их шансы не то, что на победу, а на элементарный гол – стремятся к нулю. Тем временем и без того гигантская разница в счете растет.
Абсурднее ситуации придумать нельзя.
Этот абсурд – основа нашей социальной реальности.
Украинское общество разделилась на тех, кто живет, или старается жить (обладает такой установкой), по правилам, и на тех, чей образ жизни заключается в нарушении правил. Последние имеют все социальные выгоды благодаря такому поведению, первые же – с каждым днем теряют остатки своих социальных возможностей. Последние обладают безоговорочным преимуществом над первыми, первые – не в состоянии этому противостоять, так как правила, которые они воспроизводят, ограничивают их возможности к сопротивлению.
Законопослушные граждане неспособны изолироваться от нарушителей, так все вместе они образуют единую систему вынужденного сосуществования, в которой одни, пользуясь своими статусными и ресурсными возможностями, навязывают свою волю другим. Одни, живя не по правилам, одновременно декларируют эти же правила в качестве основы социального взаимодействия, и принуждают других к их соблюдению. Тем самым они исключают какой-либо паритет или справедливость в отношениях с окружающими: расширяя свое жизненное пространство, они вытесняют остальных, оставляя им лишь своеобразные «резервации» социальных свобод, одновременно сохраняя за собой право впоследствии нарушить границы этих последних «островков».
Как театр абсурда выглядят не только действия сильных мира сего, интерпретирующих свои собственные реальные поступки бредовыми оправданиями, «впихивая» их в имитацию законопослушности. Точно таким же театром абсурда представляются действия окружающих, пытающихся законными методами отстоять справедливость – они (прошу прощения за сравнение) бьются как мухи о непроницаемое стекло, все их попытки просто игнорируются, как игнорирует бульдозер булыжники и ветки.
Абсурд в том, что тот, кто пытается защитить себя по закону, понимает, что шансы его практически нулевые, но все равно поступает по правилам, вступая в заведомо проигрышное противостояние. Абсурд в том, что законопослушные люди продолжают надеяться на то, что все станет лучше, продолжают верить, что их усилия не пропадут даром, что их действия единственно правильные.
Сегодня любят повторять, что законы не работают, а правила не выполняются. Но правила и законы – это не абстрактный социальный механизм и не явление природы. Это всего лишь договор людей между собой о том, как они будут действовать по отношению друг к другу в определенных обстоятельствах.
Существует правовая норма, которая подразумевает расторжение договора при нарушении его условий одной из сторон (в случае, если сам договор не подразумевает санкций к нарушителю без расторжения последнего).
Ни для кого уже не секрет, что сегодняшний договор множество раз нарушен одной стороной – в первую очередь теми, кто по роду своей профессиональной деятельности, по своему статусу обязан был его выполнять и следить за выполнением его другими. Нарушение закона стало залогом, основным механизмом их социального поведения и приумножения собственного благосостояния. Очевидно, что нам нужен новый договор. Но еще больше нам нужны такие условия, при которых все стороны будут испытывать одинаковое желание заключать этот новый договор.
Чтобы такое желание в равной степени появилось у всех, должен быть достигнут паритет в реальном, внеправовом, взаимодействии сторон, когда их претензии на социальный ресурс и возможности его получения будут одинаковы. Когда стороны обладают равными возможностями влиять друг на друга. Именно в такой ситуации всегда возникает необходимость заключения договора, который закрепит и регламентирует этот паритет.
Сегодня же ведется игра в одни ворота, когда одна сторона во внеправовой сфере занимает исключительное положение, распределяет общий социальный ресурс, отнимая существенную его долю методами, которые далеки от каких-либо законов. Другая же сторона играет правилам давно утратившего силу договора, сознательно или несознательно, добровольно или по принуждению подчиняясь воле первой, фактически жертвуя своими интересами ради интересов нарушителей.
Ага. Мессию вам, Мессию, “Вашингтона з новим та праведним законом”. А вот хренушки, не будет ни Мессии, ни даже Вашингтона. Данная власть АБСОЛЮТНО АДЕКВАТНА текущему состоянию популяции, т.е. “бачили очі, що купувалі, тож іжте”.
все змінюється, і цей режим також зміниться, але хто прийде на їх місце?? Український Каддафі який підніме країну?? невірю, ніхто невіре, що демократи, що тирани, а змін немає парадокс України, нічого не скажеш)) єдине що.. чи відбудиться зміна цього режиму завдяки виборам я вкрай сумніваюсь…
элита, истеблишмент, бомонд, номенклатура……или чтото другое, но ОНО безусловноесть есть и на верхушке нашего социума. Ну как напрмер птичкина какашка на верхушке, голове любого памятника,даже Ленина.Если сматреть на памятник как на визуализацию абстрактной социальной модели…. Есть и все тут.
А шо оно это ОНО из себя представляет или изображает в нашем случае, то уже вопрос цикавиый. КАк у нас это ОНО планирует и осуществляет реальне керивныцтво социумом, выпрацовуе, предлагает так сказать новые шляхи развития всего, гармонизирует и интегрирует, учитывает все текущее и зминяющееся шо вне так и внутри тут большой вопрос для нашей ОНЫ. ПОмоему убеждения наша ОНА этим не заморачивается сильно, а многие ее представители,в силу , своих человеческих качеств и недогоняют, что элита, не звание и не должность или вывеска, а реальное состояние верухки социума. И эта верхушка характеризуется качествами, признаками, обычаямы, традициями, приемственностью…..
Какие они у нашей элиты? Где черчили с аденауэрами и деголями? Ага……стает даже не смешно. И про шо буде дальше тоже будет на смешно. Бо при нонишних раскладах да нашей элите нам хоч в росию хоч в европу всерано в зопу………
…..а то глядишь еще прилитять волшебники на зиленых вертольотах и бесплано покажуть кино……как в югославии например или кадаффии….
Эхехе…..хай бог не дае…
….
Как кадаффи! Непременно как кадаффи! Янукович должен закончить свое президенство с черенком от лопаты в заднице. И ни в коем случае не не достреливать нашего кадаффи-проффесора. Вот так с черенком в заднице пустить и пусть гуляет. Даже можно узаконить такое состояние решением любого суда украины, если предварительно покрутить этим черенком возле задниц суддей любой инстанции, да и депутатов тоже, а чечету для наглядности тоже зарядить его в зад. Так что только черенок спасет украину от оккупационной енакиевской власти-банды. Черенок в заднице енакиевского олигофрена прорастет свободой и процветанием для украины!
“Черенок в заднице енакиевского олигофрена прорастет свободой и процветанием для украины!” БРАВО!!!
“Элита” — такая же толпа с животным типом строя психики, живущая по принципу — сначала удовлетворить свои потребности, а остальным по остаточному принципу, имеющая притязания на монопольно высокую цену за продукт управленческого труда. “Элита” в жизни реализует принцип: «Мы — и генетически, и культурно — лучше, чем все прочие, и потому имеем право на то, на что не имеют права прочие — “низшие” — на преимущественное потребление: природ-ных благ, произведений цивилизации, на свободное время, а так же — и на безответственность перед “низшими” и на неподсудность им; а они должны нам это обеспечить, в противном случае они не имеют права даже на существование, а не то, что на такую жизнь, которой достойны только мы». “Элита” Руси — Московии — России — СССР — постсоветской Россионии (как в прочем и “элиты” остальных стран) на протяжении всей памятной истории — антинародная корпорация, воспроизводящая себя в преемственности поколений на принципах кланового обособления, вследствие чего она и отгораживается от остального общества своим образом жизни и мафиозно-корпоративной этикой . Да и неважно фамилия — Янукович, Тимошенко, Яценюк… они — троцкисты-меньшевики, черви на народном теле.
http://youtu.be/Hg1r3C-y7l4